ОКП Західбудсервіс

У котлах такого типу нагрів теплоносія (води) реалізовується за рахунок горіння газу. Газові котли бувають настінними та традиційними, що встановлюються на підлогу.

В традиційних котлах теплообмінник, як правило, зроблено з чавуну чи сталі. Сталеві — легші, не бояться ударів під час транспортування. У чавунних теплообмінник є товщим, що продовжує термін його служби, але більш крихким.

Настінні котли — це комплексний пристрій, у якому, як правило, міститься не лише нагрівач, теплообмінник та пристрій для управління, але ще й один або два циркуляційних насоси, розширювальний бак, манометр, термометр, система безпеки тощо.

Потужність настінних газових котлів коливається від 7 до 30 кВт, що дозволяє забезпечити систему опалювання гарячою водою приміщення площею від 50 до 300 м².

Завдяки своїй універсальності настінні газові котли здатні виконувати будь-які завдання. Наприклад, якщо потреби в гарячій воді достатньо великі, можна встановити котел з вбудованим бойлером, а у разі, коли є декілька точок водозабору, що працюють одночасно, можливе підключення бойлера більшого об'єму (100—200 л).

Більшість настінних газових котлів оснащені автоматикою, що створює максимальну безпеку їх роботи. Так, при зникненні полум'я блокується подача газу, при аварійному підвищенні температури води в котлі він відключається і т.д.

Переваги настінних котлів:

- низька вартість;

- компактні розміри;

- невелика маса;

- придатність для систем квартирного опалення.

Основні недоліки настінних котлів:

- менший термін служби

- обмеження за потужністю (не більше 31-35 КВт)

- обмеження при використанні антифризу (більшість виробників забороняє заливати антифриз у свої котли)

- велика чутливість до якості (чистоти) теплоносія і водопровідної води.

За способом викидання відпрацьованих газів котли діляться на моделі з природною та примусовою тягою.

В котлах з примусовою тягою гази відводяться назовні через спеціальний шланг за допомогою вентилятора, вбудованого в котел. Котли з природною тягою потребують будівництва димаря. Загалом, чим вищим буде димар, тим кращою буде тяга. Існують також моделі з так званим коаксіальним димарем. Такий димар - це двохшаровий шланг, по одному каналу якого до котла потрапляє необхідне для горіння повітря (при цьому кисень у приміщенні, де стоїть котел, не згоряє), а по іншому - відводяться назовні продукти згоряння. За сьогоднішніми стандартами такі котли можна використовувати навіть для опалення міських квартир до 9-го поверху включно, адже приробити димар до багатоповерхового будинку неможливо.

Тому по принципу подачі повітря до зони горіння, котли можна поділити на котли з «атмосферною» подачею та котли з «примусовою» подачею, т.з. «турбо котли».

Газовий котел з «атмосферною» подачею повітря – це традиційний котел з відкритою камерою згоряння і природною тягою. Для горіння використовується кімнатне повітря, а продукти згоряння видаляються класичним способом – через димохід.

Газовий котел з «турбо» подачею повітря є більш сучасним і досконалим. Його вирізняють: закрита камера згоряння, вбудований вентилятор та примусова тяга. Продукти згоряння виводяться (а свіже повітря знадвору вводиться) через спеціальний компактний коаксіальний – горизонтальний чи вертикальний – димохід, зроблений за принципом «труба в трубі».

Переваги газового котла «турбо»:

· не потребує штатного димоходу, може розміщуватися в будь-якому приміщенні, в тому числі на кухні;

· не спалює кисень у приміщенні;

· менше залежить від перепадів тиску газу;

· більш екологічний, повніше спалює природний газ;

· більш економічний, має вищий за «атмо» к.к.д.

Недоліки газового котла «турбо»:

· дорожчий на 8 – 15 % у порівнянні з аналогом «атмо»;

· «турбо» потребує додаткового обладнання – коаксіальної труби з коліном;

· горизонтальний коаксіальний димохід виглядає нетрадиційно і може змінити не на краще зовнішній вигляд фасаду Вашого будинку;

· вищий рівень шуму через наявність двох двигунів (справедливо не для всіх виробників);

· менший ресурс безперебійної роботи, спричинений наявністю двох (а не одного) двигунів (справедливо не для всіх виробників);

По кількості робочих контурів класифікують котли одно- (опалювання), двоконтурні (опалювання плюс гаряча вода).

Одноконтурні газові котли застосовуються тільки для опалення. Вони працюють за принципом: автоматика в котлі фіксує потребу системи в теплі, включає газову арматуру. У цей час вода, що протікає через котел, нагрівається в теплообміннику до потрібної температури і за допомогою циркуляційного насоса подається в контур. Бувають також одноконтурні «традиційні» котли, які встановлюються на підлогу.

Двоконтурні котли мають вбудований контур для нагріву водопровідної води, але одночасно в двох режимах працювати не можуть. На час нагрівання води відключається робота системи опалення. На температуру в приміщенні це може вплинути тільки через 23 години, тому більшість власників вважають такі котли ефективні.

Розглянемо будову газового котла на прикладі моделі Ferolli DOMICOMPACT B:

Конструкційні особливості:

- компактний мідний теплообмінник, складається з 3-х послідовно сполучених трубок, усередині яких проходять змієподібні трубки контура ГВП, зовнішня поверхня, покрита антикорозійним складом на основі алюмінію;

- камера згоряння виконана із сталі з антикорозійним алюмінієвим покриттям і ізольована всередині екологічним матеріалом;

- інжекційний пальник, з головками з неіржавіючої сталі AISI 304, електричний розпал без запальника, система безпеки на базі іонізаційного електроду;

- процес модуляції потужності систем опалювання і ГВП управляється електронною платою, обладнаною мікропроцесором;

- система антиблокування насоса контура опалювання, кожні 24 години бездіяльності котла на декілька секунд включає насос;

- система захисту від замерзання;

- можливість підключення дистанційного керування.